Вступ
На кінець 20
століття прогресивна частина людства усвідомила важливість радикальних змін у
стосунках людини та природи. Стала очевидною необхідність переходу від
безперервного економічного зростання на шлях сталого розвитку, який має
задовольняти потреби сучасності, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх
поколінь задовольняти свої потреби [9]. Одним з перших кроків на цьому шляху
стала інтеграція екологічних цінностей в економічні механізми, стратегія якої
закладена в глобальній програмі дій «Порядок денний на 21 століття». Прикладом
впровадження цієї стратегії є механізм усунення шкідливих для навколишнього
природного середовища субсидій галузям народного господарства, який активно
розробляється в останні роки.
Україна у
перехідному періоді зберегла з радянських часів практику субсидування економіки
у значних обсягах. Субсидії надаються як у формі прямих бюджетних субсидій, так
і в різноманітних формах непрямого субсидування. В ході дослідження висунуто
гіпотезу, що субсидії, які надаються саме вугільній галузі України, негативно
впливають на довкілля.
Актуальність
обраної теми пояснюється задекларованими урядом намірами скоротити субсидування
вугільної промисловості України, перспективою вступу нашої держави до СОТ і,
отже, необхідністю реформувати систему державної підтримки відповідно до норм
цієї організації, а також прагненням
розвиватися згідно з принципами сталого розвитку.
З огляду на
актуальність теми і відсутність подібних досліджень негативного впливу субсидій
на довкілля в Україні, в даній роботі ми обґрунтовуємо необхідність врахування
екологічного критерію при прийнятті рішень щодо реформування системи
субсидування вугільної галузі України на рівні з економічним та соціальним.
Для досягнення
поставленої мети було використано метод, розроблений Організацією економічного
співробітництва та розвитку у 2003 році і описаний нижче.
Екологічний
критерій при реформуванні системи субсидування
Ціль надання субсидії
може залежати як від політики уряду, так і від рівня розвитку країни, але
зазвичай це забезпечення економічного зростання певної галузі, зайнятості
населення, захист вітчизняної продукції, розвиток нових галузей промисловості і
ін.
Для оцінки
необхідності усунення певної субсидії чи, навпаки, запровадження нової, має
враховуватися її вплив як на економічну, соціальну системи, так і на навколишнє
природне середовище. Субсидія має впроваджуватися чи продовжувати надаватися,
лише коли її суспільна користь перевищує шкоду для довкілля.
Субсидія
вважається шкідливою для навколишнього середовища, якщо вона призводить до
вищих рівнів забруднення та викидів, включаючи викиди та забруднення на ранніх
стадіях виробництва і споживання, порівняно з тими рівнями, які були б без
державної підтримки [10].
З огляду на
тривалість і складність процесу реформування системи субсидій, спершу необхідно
визначити пріоритетні напрямки. Цей процес має бути частиною широких
макроекономічних і політичних реформ, зокрема в напрямку розвитку демократії та
лібералізації ринку, і проводитися поступово.
Державна
підтримка вугільної галузі України
Станом на 2003
рік вугільній промисловості надавалося 21,8% всіх субсидій галузям народного
господарства, частка у ВВП галузі – 20,4%, що є одним з найбільших показників в
економіці країни [7].
За нормами СОТ
державна підтримка вугільної промисловості України відноситься до нелегітимних
субсидій, тобто вона не є забороненою, але в той же час країна завжди може бути
обвинуваченою в обмеженні імпорту, і до неї будуть застосовані компенсаційні
мита [2].
Алгоритм
ОЕСР для визначення субсидій, усунення яких найімовірніше сприятиме позитивним
змінам у стані довкілля
Алгоритм не
передбачає вивчення впливу на навколишнє середовище у вузькому сенсі, а базується на
висновках попередніх досліджень і дає відповідь на запитання, чи зменшиться шкода після усунення субсидій. При використанні даного
підходу не враховуються макроекономічні зміни, пов’язані зі змінами бюджету
країни, прибутків населення та міжнародним розподілом економічної активності.
Перший крок
алгоритму – це опис усіх вагомих субсидій, які надаються галузі.
Другий крок –
це аналіз інструментів екологічної політики та ефективності їх ролі в обмеженні
шкоди довкіллю, яка спричиняється субсидованою економічною активністю (зокрема,
рівень екологічних стандартів та зборів і ступінь їх дотримання).
На третьому
кроці розглядається наявність і доступність
більш дружніх для довкілля альтернативних технологій та продуктів (але
не обов’язково можливість заміщення ними), розвиток яких стримується наявними
субсидіями. Чим довше наявна субсидія і більший її розмір, тим ймовірніша
наявність і більше значення ефекту стримування, тобто вигоди однієї технології
над іншою у конкурентному розвитку.
Четвертий крок
– це аналіз впливу субсидії на певні економічні показники; головне питання, на
яке потрібно дати відповідь, чи передбачає субсидія підвищення рівня
виробництва [10, 11].
Аналіз
субсидій вугільній галузі України
Крок 1. При аналізі бралися до уваги
такі напрямки фінансування: 1) реструктуризація вугільної та торфовидобувної
промисловості; 2) державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове
покриття витрат із собівартості продукції; 3) державна підтримка будівництва та
технічного переоснащення підприємств; 4) участь у придбанні високопродуктивного
енергозберігаючого компресорного та електротехнічного обладнання; та 5) заходи
щодо підвищення продуктивності вугільної галузі.
Потрібно
зазначити, що видатки бюджетних програм не можна ототожнювати із власне
субсидіями, бо вони можуть включати видатки пов’язані з іншими функціями
держави. Для деяких напрямків частина коштів не підпадає під розділ економічної
класифікації видатків бюджету «Субсидії та поточні трансферти підприємствам
(організаціям, установам)» [3, 6]. Та тим не менше, ми беремо їх до уваги,
зважаючи на їх незначний відсоток, практику застосування такого підходу у
попередніх дослідженнях [5] та відсутність альтернативних даних.
Крок 2. Заходи екологічного регулювання
у вугільній галузі не обмежують ефективним чином шкоду довкіллю. Центральну
позицію в механізмі екологічного регулювання займає економічний механізм
природокористування та природоохоронної діяльності. Оцінка ефективності за
критеріями екологічної доцільності й поліпшення якості довкілля якого свідчить
про його не результативність. Серед основних недоліків даного механізму
називають низькі розміри платежів; їх суто фіскальну спрямованість; звільнення
від сплати; ігнорування регулюючої, обмежувальної та стимулюючої функцій;
неефективність примусового стягнення платежів за забруднення та відсутність
індексації зборів відповідно до темпів інфляції [3].
Крок 3. Існують альтернативні джерела
енергії, які можуть використовуватися для забезпечення енергетичних потреб
економіки України. Вчені вважають можливим у 2030 році довести річне
використання відновних джерел енергії до обсягів, еквівалентних 20 млн.
т.у.п./рік, а в 2050 році – до 42 млн. т.у.п./рік. Найбільш істотний внесок
можуть забезпечити гідроенергетика, вітроенергетика, використання лісової та
сільськогосподарської біомаси [7].
Крок 4. Реформування субсидій може
впливати на типи виробництва, рівні виробництва і споживання і, як наслідок, на
рівні забруднення довкілля та використання ресурсів. Найбільш прямо пов’язані
зі станом навколишнього природного середовища субсидії, які впливають на
використання сировини та обсяги виробництва; ці типи передбачають підвищення
рівня виробництва [10].
Прикладом
таких субсидій є відповідно субсидії на капітальне обладнання (державна
підтримка будівництва та технічного переоснащення підприємств) та субсидії на
підтримку ціни (покриття витрат із собівартості), які разом займають основну
частину (88,1% у 2006р. [1]) в складі державної допомоги вугільній галузі в
Україні. Позитивний результат досягається, коли усуваються специфічні субсидії
на капітальне обладнання, яке стало відносно шкідливим для навколишнього
природного середовища. У короткостроковому періоді скорочення забруднення
пов’язують із виходом з ринку найменш ефективних виробників. У довгостроковому
періоді усунення ефекту стримування може стати стимулом для використання більш
екодружнього обладнання. Відповідно підвищення ціни стане стимулом для розвитку
альтернативних джерел енергії у довгостроковому періоді, оскільки рішення щодо
інвестицій у певні енергогенеруючі виробництва сильно залежать від цін
альтернативних технологій.
Проведений
аналіз за алгоритмом ОЕСР дає нам можливість зробити висновок, що скорочення
субсидій вугільній галузі України принесе користь для стану довкілля у
середньостроковій та довгостроковій перспективі.
На основі
проведеного дослідження розроблено рекомендації щодо реформування системи
субсидування економіки України:
- детально
проаналізувати систему державної підтримки економіки України і ранжувати
субсидії за потенційними позитивними наслідками для довкілля після їх усунення;
- переглянути
форми та напрями субсидування вугільної промисловості у бік зменшення часткової
компенсації витрат на собівартість та надання специфічних субсидій на
капітальне обладнання;
- розробити
цілеспрямовану політику загального зменшення субсидування вугільної галузі в
Україні.
Висновки
При
реформуванні системи субсидування екологічний критерій повинен враховуватися на
рівні з економічними показниками.
Проведений
нами аналіз показує, що основну частину субсидій вугільній промисловості
України (88,1% у 2006р. [1]) займають субсидії на підтримку ціни та капітальне
будівництво, які найбільш прямо пов’язані зі станом навколишнього природного
середовища.
Використавши
алгоритм ОЕСР, ми показали, що скорочення або усунення субсидій вугільній
галузі України створить передумови для покращення стану довкілля нашої держави
і допоможе розвивати економіку країни за принципами сталого розвитку.
Для
впровадження даного механізму, потрібні додаткові дослідження впливу скорочення
субсидій вугільній промисловості на інші галузі економіки України.
Список
використаної літератури
1. Закон України Про державний бюджет України на
2006 рік від 20 грудня 2005р. (зі змінами та доповненнями) // База
Законодавство України на сайті Верховної Ради України
2. Амоша А.И. Проблемы отечественной угольной
промышленности в контексте вступления Украины во ВТО и интеграции в ЕС // Уголь
Украины, 2004. № 2. – с. 3 – 5.
3. Веклич О.О. Економічний механізм екологічного
регулювання в Україні. – К.: Український інститут досліджень навколишнього
середовища і ресурсів, 2003. – 88 с.
4. Витрачання міністерством коштів державного
бюджету у 2004 році. Офіційне
повідомлення від 5.04.2005 // Сайт Міністерства палива та енергетики України
5. Державна допомога виробникам України:
реформування відповідно до норм СОТ та ЄС / За ред. С. Касянова. – К.: Нора –
Друк, 2004. – 86 с.
6. Звіт про використання коштів загального фонду
державного бюджету, одержаних Мінпаливенерго в 2003 році. Статистичні та
аналітичні матеріали від 15.04.2004 // Сайт Міністерства палива та енергетики
України
7. Концепція «неатомного» шляху розвитку
енергетики України // Сайт Всеукраїнської екологічної громадської організації
«МАМА-86»
8. Таблиця витрати-випуск України за 2003 рік в
цінах споживачів. Статистичний збірник / За ред. І.М. Нікітой. – Київ: Державний комітет статистики України,
2005. – 51 с.
9. Bruntland
Gro (ed.). Our Common Future. Report of the World Commission on Environment and
Development. – Oxford: Oxford University
Press, 1987. – 318p.
10. OECD.
Environmentally Harmful Subsidies. Challenges for Reform. – Paris: OECD, 2005. – 159 p.
11. OECD.
Environmentally Harmful Subsidies. Policy Issues and Challenges. – Paris: OECD, 2003. – 212
p.
| 
