Найближчим часом у постанову Кабміну внесуть відповідні правки, і
дата введення маркування відтер мінують із 1 липня 2009 року на 1 січня
2010 року.
Причина необхідності перенесення введення обов’язкового маркування
банальна – виробники не встигають виконати у термін всі вимоги Кабміну,
адже постанову було прийнято 13 травня. «Тільки для того, щоб замовити
і забезпечити себе новими упаковка, треба як мінімум місяць. Я вже не
кажу про перевірку партії в лабораторії», – скаржиться гендиректор
виробника напівфабрикатів «Дригало» Людмила Дригало.
Як пише «Дєло», виробники фізично не можуть провести перевірку своєї
продукції – в Україні діє всього чотири молекулярно-генетичні
лабораторії. За словами Людмили Дригало, перевірку продукції у
лабораторії треба робити мінімум два рази на місяць: спочатку серію
сировини на місткість ГМО, а потім вже готову продукцію.
Начальник молекулярно-генетичної лабораторії Укрметртестстандарту
Руслан Голубець зазначає, що процедура перевірки продукції на вміст ГМО
займає мінімум три дні. За оцінками гравців ринку, для повного і
своєчасного контролю продукції у країні повинно бути як мінімум 25
лабораторій. У більш виграшному положенні виявляються компанії, які
працюють у Києві. Іншим доводиться їхати до столиці з інших областей –
а це додаткові витрати. Руслан Голубець додає, що в кожній області
України при відділеннях Держспоживстандарту вже існують лабораторії.
«Тепер залишилося облаштувати їх відповідною технікою»,– резюмує він.
Проведення аналізу на вміст ГМО у продукції в лабораторіях
Укрметртестстандарту коштує у межах 350-800 гривень за один зразок, –
зазначає «Дело». «У нас вартість перевірки однієї партії становить
мінімум 700 гривень. А компанія випускає 169 найменувань продукції.
Уявіть, у скільки це обійдеться», – пояснює пані Дригало. Однак більша
частина витрат на перевірку товару ляже на покупців. «Продукція
подорожчає мінімум на 5%. І це тільки початок», – розповіли в одній з
компаній. «Дело» |